Птоз ока – діагноз при неконтрольованому опущенні повіки на 2 і більше міліметра, що обмежує видимість та якість зору. Повіка може трохи опустися або настільки, що закриває зіницю (чорну крапку в центрі ока, через яку проникає світло). Птоз може обмежувати або навіть повністю блокувати зір людини. Зустрічається у дітей і дорослих. На щастя, цей стан можна вилікувати, що покращує і зір, і зовнішній вигляд людини.
Існує кілька причин виникнення опущення верхньої повіки, від чого залежить і їхня класифікація:
Віковий (апоневротичний), що найчастіше виникає у людей, старших 60 років, через розтягнення апоневрозу (тканини, яка є певним кріпленням між м’язами та шкірою, підшкірною жировою тканиною). Апоневроз втрачає пружність і, відповідно, повіка опускається і не піднімається. В нормі він повинен бути кілька міліметрів, а при птозі розтягується на 1 см і більше.
Такий, що виникає через травму, може зустрічатись у будь-якому віці.
Розрізняють три ступені птозу повіки (розвиток хвороби призводить до ще більшого опущення):
Застосовується при віковому птозі. В такому разі хірург робить розріз зверху на шкірі, і підшиває м’яз, який піднімає верхню повіку. Операція проводиться під внутрішньовенною седацією у комбінації з місцевим знеболенням. В кінці операції релаксуюча седація закінчується і проводиться перевірка швів (лікар просить пацієнта відкрити і закрити очі, щоб зрозуміти, чи достатньо затягнуто шов). Тривалість операції не перебільшує 1 години. Після операції протягом 1-3 годин пацієнт залишається у офтальмологічному центрі під наглядом медичної команди. Після операції на місце розрізів накладаються стріпи. Після операції присутній набряк та можливі синці, що зникають протягом 2-х тижнів.
Ця операція проводиться на більшій площі. Імплантуються спеціальні силіконові нитки по бокам від ока, виводяться на лоб і затягуються. Саме вони допомагають повіці підніматись. Такий метод застосовується у більш складних випадках, коли взагалі не працює м’яз-елеватор. Розтин проводиться в складці верхньої повіки. Ефект зберігається на все життя.
У своїй будові м’яз, який піднімає верхню повіку, має три волокна. Один з яких має назву м’яз Мюллера. Коли птоз невеликого ступеня (першого), закапується спеціальний препарат, який стимулює до скорочення м’яз Мюллера. Якщо повіка піднімається, в такому разі вирізається частина цього волокна і за рахунок цього повіка відновлює своє функціонування. Причиною збою у роботі м’яза може бути травма, неврологія, операції на очах тощо. Розріз здійснюється з боку кон’юнктиви, тому видимих слідів операції не залишається.
Процес відновлення залежить від типу операції. На наступний день після втручання – проводиться обов’язковий огляд хірургом. Для швидкого комфортного відновлення та уникнення ускладнень в центрі «Новий Зір» видається набір препаратів для лікування і рекомендації, яких слід дотримуватись у післяопераційний період.
Примітка: при проведені хірургії з силіконовими нитками перев’язки і огляди проводяться протягом трьох днів після втручання.
Після операції з птозу (блефаропластики) можуть виникнути ускладнення (як і після будь-якого хірургічного втручання), деякі з них тимчасові, оскільки виникають через особливості реабілітаційного періоду:
Запис на діагностику і консультацію лікаря досить простий і потребує всього кількох хвилин вашого часу.
Існує дві причини виникнення набутого птозу: перша – травма ока, друга – вікова слабкість тканин.
М’яз, який піднімає верхню повіку, називається елеватор і має три волокна. Зокрема за підняття повіки відповідає одне з його волокон – м’яз Мюллера.
При такому птозі повіка повністю покриває зіницю, що спричиняє відсутність зору на оці зі птозом.
Посттравматичний птоз верхньої повіки лікується хірургічним шляхом. Метод (підшиваючий чи дублікатура) рекомендує лікар після обстеження.
Віковий птоз ока переважно виникає у людей, старших 60 років. Однак можливі випадки і в більш молодому віці.