Промивання та зондування слізного каналу

Важливою частиною зорової системи людини є слізний апарат. Він потрібен для омивання очного яблука, щоб рогівка не пересихала, а також виконує антибактерицидні функції. Частиною слізного апарату є слізний канал — вузька протока трубчастої форми, що з’єднує внутрішній кут ока з носовою порожниною. При засміченні чи наявності запалення в носослізному каналі з’являється застій в слізному мішку. Це може призвести до погіршення зору, запальних процесів рогівки, білкової та райдужної оболонки ока.

Однією з найрозповсюдженіших запальних патологій є дактріоцистит. Причини захворювання, як і способи його лікування, відрізняються у дітей та дорослих.

Пацієнтам, які мають діагноз дакріоцистит, лікування доступне в умовах сучасного офтальмологічного центру “Новий Зір”. Висококваліфіковані спеціалісти проведуть діагностику, визначать причини патології та розроблять план ефективного лікування.

Дактріоцистит — запалення сльозового мішка, внаслідок повного чи часткового звуження носослізного каналу. Це призводить до порушення процесу сльозовідведення і характеризується наступними проявами:

• постійною секрецією слізної речовини;
• гнійними виділеннями з ока;
• набряками слізного мішка та сполучної оболонки очної порожнини (кон’юнктиви);
• припухлістю нижньої повіки;
• підвищенням температури тіла.

У більшості випадків патологія зустрічається у новонароджених. У дорослих найчастіше виникає у жінок після 30-40 років, оскільки у них тонший носослізний канал, ніж у чоловіків.

Розрізняють набутий і вроджений дакріоцистит.

У немовлят патологія з’являється через:

• вроджені аномалії сльозовивідних шляхів;
• закупорку слізних каналів слизом та омертвілими часточками (ще в лоні матері);
• наявність епітеліальної тканини в одному з відділів носослізної протоки.

Забиті сльозові протоки у дорослих мають іншу етіологію. Найчастіше причиною стають хвороби, такі як синусити, хронічні риніти, гострі респіраторні вірусні інфекції тощо. Також, до запалення слізного каналу може призвести травма носа.

До факторів ризику запалень належать:

• цукровий діабет;
• знижений імунітет;
• робота зі шкідливими випаровуваннями;
• різка зміна температурного режиму.

Дакріоцистит буває гострим і хронічним. Хронічна форма з’являється внаслідок недостатнього лікування. Гостре запалення слізних протоків може бути спровоковане бактеріями під час хронічного дакріоциститу. У разі підозри на запалення слізного каналу, лікування має прописати лікар-офтальмолог.

Зондування та промивання слізних шляхів — процедури, які зазвичай проводяться в парі. Спочатку лікарі проводять зондування для розблокування носослізних каналів. Далі за допомогою спеціального розчину прочищають слізний канал.

Зондування переважно призначається новонародженим, оскільки для дорослих ця процедура має меншу ефективність.

Прочищення та зондування носослізного каналу призначаються при:

1. Дакріоциститі та непрохідності слізного каналу. Процедури покращують прохідність носослізної протоки, вимивають гнійні виділення.
2. Запальних захворюваннях очей. При кон’юктивітах процедура допомагає боротися з непрохідністю слізних каналів, щоб сльози могли належним чином очищати очі, а промивання дозволяє усунути вогнище інфекції.
3. Підготовці перед іншими процедурами. Наприклад, призначається перед дакріоцисториностомією, каналікулопластикою та встановленням стентів для оцінки стану слізних каналів. Зондування та прочищення також потрібні перед КТ та МРТ носослізних шляхів.

У деяких випадках перед імплантацією факічної лінзи потрібне зондування. Процедура необхідна у разі наявності у пацієнта запальних очних захворювань або при одночасному проведенні інших офтальмологічних маніпуляцій.

Перед деякими офтальмологічними операціями або в рамках повного діагностичного обстеження також проводиться огляд очного дна. Це допомагає оцінити стан ока та виявити можливі протипоказання.

Показання до зондування та промивання у немовлят

Зондування слізного каналу у немовлят зазвичай проводиться у віці 3-6 місяців. Така методика дозволяє відновити прохідність носослізних каналів при:

1. Вродженому дакріоциститі. Найчастіше патологія пов’язана з порушенням розвитку слізного каналу.
2. Постійній сльозотечі. Непрохідність слізних шляхів може характеризуватися постійною сльозотечею з гнійними виділеннями.
3. Неефективності консервативних методів лікування. На перших етапах терапії дітям призначаються масаж слізного мішка та протизапальні, антибактеріальні краплі. Якщо консервативне лікування не допомагає, офтальмолог проводить зондування з прочищенням слізних каналів.

Протипоказаннями до проведення зондування є:

• ранній вік (до 2 місяців);
• гострі запальні процеси;
• вроджені аномалії у будові черепа;
• дилатація (стоншення) стінок слізного каналу;
• водянка слізного мішка;
• загострення офтальмологічних інфекційних захворювань.

Якщо процедура проводиться на тлі гострого запального процесу в ділянці ока або носа, це може призвести до поширення інфекції. А при певних анатомічних особливостях процедура спричинить тимчасове порушення відтоку внутрішньоочної рідини. В обох випадках відбудеться підвищення внутрішньоочного тиску.

Загалом зондування — це малоінвазивна безболісна процедура, хоча й існують деякі ризики щодо можливих ускладнень. Проте дорослі пацієнти відмічають неприємні відчуття з невеликим тиском, які можуть спричиняти дискомфорт впродовж кількох днів після процедури. Щоб полегшити цей стан, офтальмолог може прописати знеболюючі краплі чи мазі.

Якщо після зондування слізного каналу йде кров або наявні інші симптоми, зверніться до офтальмолога. Лікар проведе огляд і призначить додаткове лікування (залежить від типу ускладнень). Це можуть бути:

• антибіотикотерапія;
• протизапальні препарати;
• антисептичні краплі тощо.

У важких випадках може знадобитися хірургічне втручання.