Лікування косоокості в дітей: жодних шаблонів, лише індивідуальний підхід

Протоколи під час лікування косоокості задають тільки напрям, вони є такою собі дорожньою картою. А на перший план у цьому процесі виходять досвід лікаря й індивідуальний підхід до пацієнта. У нашому разі маленького пацієнта. Тож у кожного офтальмолога свої інструменти.

Щоб розібратися у проблемі дитячої косоокості, Ірина Вікторівна Могильна, дитяча лікарка-офтальмологиня клініки «Новий Зір», відповіла на головні питання, що бентежать батьків. 

Спочатку зрозуміємо, що таке косоокість. Це просто візуальний дефект, який помічає оточення, чи вона впливає на сприйняття дитиною картинки загалом?  

Це переважно дитяче захворювання, яке найчастіше пов’язане з аномаліями рефракції (оптичної здатності ока) – далекозорістю, короткозорістю, астигматизмом, амбліопією. Різниця рефракцій між очима призводить до того, що може розвинутися порушення окорухової сфери.  За косоокості бінокулярний зір не розвивається своєчасно. Через те що очі дивляться по-різному, зоровий центр сприймає різні зображення. Відповідно око, що погано бачить, намагається прибрати зображення. Це приблизний механізм співдружньої косоокості. А взагалі, косоокість – складний функціональний стан ока. І зовнішньо порушення бінокулярного зору виявляється в косметичному аспекті, коли очі дивляться нерівно. Таке сенсорно-моторне порушення зорових функцій лікується довго, роками й поділяється на етапи.

– А косоокість буває різна? 

Так, є багато форм, тому й немає уніфікованої формули лікування. Косоокість буває акомодаційна чи неакомодаційна, тобто та, що виправляється або ні окулярами. Паралітична, коли косить одне око, співдружня чи на обидва ока, вертикальна, схожа чи розбіжна. Вона може супроводжуватися обтяжливими чинниками: амбліопією (ослабленням зору), астигматизмом, гіперметропією (її ще називають далекозорістю). Через різноманітність форм косоокість потребує ґрунтовного ретельного обстеження.

– В якому віці слід перевірити дитину щодо цієї проблеми? 

Перше обстеження треба зробити, коли малюку виповниться рік. Потім у три роки, далі у шість-сім і нарешті у 10 років. Це важливо, бо на різному етапі розвитку дитини можуть виявлятися різні форми косоокості. Наприклад, неакомодаційні характерні для раннього віку, від одного до трьох років. А далі, з трьох-чотирьох починаються акомодаційні.

Більше в статті: https://www.moirebenok.ua/